— Зачекайте-но! — вигукнув у слухавку збентежений батько, — так мою маму звали! Її не стало десять років тому. Кабінет наповнили зойки і шепіт молитов

Біля Оленки третій день крутилася сила-силенна учнів. Дівчинка прославилася на всю школу віщункою і справжнім психологом. Всі хотіли отримати частку її мудрості. Ловили біля туалету, підсаджувалися в їдальні, несли їй цукерки, зошити з домашнім завданням і інші підношення, від яких вона чомусь відмовлялася.

— Мені Дениско подобається з «5 Б», як думаєш, ми зможемо з ним завести сім’ю? — мрійливо запитувала однокласниця Катя.

— Не раджу. Дениско цей — тільки на вигляд весь з себе хороший, а сам в носі колупається і соплі жує. З їжею, звичайно, проблем не буде, але на цьому все. Так все життя і проколупає, — жуючи бублик і хлюпотячи чаєм, відповіла Оленка.

— Фу! Гидь яка! Ну а Толик? Він відмінник, на гітарі вчиться грати, — знову розпливлася в мрійливій ​​усмішці дівчинка.

— Толік цей з кішками поводиться погано. Прив’яже до хвоста консервну банку і ганяє по дворах. Безсердечним буде, а ще пити почне.

— Чому ти так думаєш?

— А де ти бачила тверезих гітаристів? Та й рано тобі цим голову забивати, живи поки для себе — хлопчики нікуди не подінуться. Краще математику підправ і нігті гризти перестань.

— У мене немає друзів. Всі мене пампухом називають і нікуди не кличуть, — Павлик з «4 В» відштовхнув закохану п’ятикласницю так, що та по лавці проковзнула до іншого кінця столу.

— У середу почнеться запис на боротьбу. Заявку можна залишити в кабінеті фізрука. Схуднути не схуднеш, але більше обзиватися не будуть. Ти, до речі, свою майбутню дружину так більше не кидай.

Оленка встала і понесла піднос до мийки.

— Альонко, як думаєш, мені на права в цьому році краще піти вчитися чи в наступному? — наче ненароком запитала вчителька географії біля мийки.

— Олено Володимирівно, щоб вчитися на права потрібно мати машину, а у вас батьківська «дев’ятка», різницю розумієте?

— Ро-ро-розумію, напевно…

Оленка закотила очі і, вимивши руки, продовжила:

— Продайте бідолаху, на виручені кошти купіть краще велосипед і шорти, через два місяці вас і так будуть на роботу возити. А взагалі краще візьміть іпотеку, відсотки зараз супер, а з батьками в тридцять п’ять жити не комільфо — це я вам як обізнана людина говорю.

Під супровід очманілого погляду, Олена потопала в свій клас на урок праці.

За сорок хвилин, поки її однокласниці вчилися вставляти голку в машинку і вивчали лінійку закрійника, Оленка заштопати принесені з дому штани, ушила спідницю і зв’язала гачком кілька шкарпеток, які подарувала вчительці праці, сказавши, що жінкам при надії потрібно тримати ноги в теплі. Трудовичка тут же відпросилася з уроків і помчала в аптеку за тестом. На наступний день весь клас їв смачний шоколадний торт, яким вчителька віддячила Альоні.

Вдома дівчинка теж поводилась незвично. Відчитала матір за куплений фарш і сама наліпила пельменів. Увечері, замість перегляду Youtube, сіла читати «Трьох мушкетерів» і періодично з кимось перешіптувалися. Батько поглядав на неї із-за комп’ютера, а Олена, в свою чергу, зробила йому зауваження, що той сутулиться, і краще б сходив килим почистив, а не по всяких незрозумілих сайтах лазив.

Школою поповзли різні чутки, вчителі били на сполох і вимагали втручання психолога. Був призначений сеанс. Прямо під час навчального дня зібрався весь учительський комітет, включаючи директора.

— Оленко, мила, скажи, тебе в школі ображають? — почав своє розпитування доктор з модною бородою і в окулярах.

— Мене ображає той факт, що на школу було виділено кілька мільйонів, а нам в спортзал купили тільки старого «козлика» і два метра каната.

Всі обернулися на директора, який раптово пішов на нараду через відкрите вікно.

— З тобою ніхто не дружить?

— Дружба — поняття абстрактне, — затягла з нудьгуючим виглядом Оленка, крутячи в руках косички. — Сьогодні ви граєте на перерві в догонялки, а завтра твоя подруга миє в твоєму домі посуд, поки ти податкові відрахування оформляєш.

— Почекай, які податкові відрахування, який посуд? Хто тобі все це наговорив?

— Моя подружка.

— Ось і корінь всіх проблем! Можеш запросити її сюди?

— А вона тут, — абсолютно спокійно відповіла дівчинка, чим глибоко всіх присутніх в легкий шок.

— Ми її не бачимо. Як її звати?

— Раїса Павлівна.

— Ось тобі й маєш, а скільки їй років ?!

— Сімдесят.

— Що ще вона тобі каже?

— Каже, що зуби потрібно чистити від ясен, що собака в моєму дворі не зла, а налякана й голодна, що родичів не можна забувати, а ще у вас за останні п’ять років неправильно майновий податок вираховувався. Потрібно з’їздити в БТІ і попросити перерахувати за ринковою вартістю, так як вам по кадастровій рахували.

Психолог взяв все на олівець, а останнім взагалі підкреслив двічі.

В кінці по гучному зв’язку був зроблений дзвінок батькам, які перебували весь цей час на роботі.

— Зачекайте-но! — вигукнув у слухавку збентежений батько, — так мою маму звали! Її не стало десять років тому.

Кабінет наповнили зойки і шепіт молитов.

— Саме так, десять років минуло, а ніхто навіть не заходить в гості. Все поросло травою, огорожа зиркнула, — ображено буркнула Оленка.

— Та, це саме… я хотів, та все якось ніколи… — бубонів у динаміку батько.

Сеанс закінчився.

На наступний день все сімейство вирушило на місце вічного спочинку бабусі. Оленка ніколи не бачила бабусю, тільки чула про неї зі скупих оповідок батька. Місце знайшли не відразу, аж надто швидко розрослося це мармурове поле колишім сосновим лісом.

Дівчинка привезла букет жовтих тюльпанів і поставила в надрізану пластикову пляшку. Батько поправив огорожу, мама просапала траву.

— Тату, бабуся каже, що ти хороша людина, тільки зовсім загруз у своїй роботі і інтернеті, ось часу у тебе ні на що і ні — навіть на мене.

Батько почервонів від сорому і мовчки кивнув на знак розуміння.

— Скажи, що будемо виправлятися, — він погладив по голові дочку, а потім — вицвілу фотографію на пам’ятнику.

— Тепер вона спокійна і більше не буде до мене приходити, хоча я буду за нею дуже сумувати, адже вона дуже добра, весела і розумна.

— Все правильно, бабуся була дуже гарною і бачила людей наскрізь. Що-небудь ще вона тобі каже?

— Так. Каже, що твоя огіркова дієта — це повна фігня. Хочеш схуднути — йди в спортзал, і що валютний рахунок відкривати нерозумно було — потрібно все нормально прораховувати перед такими рішеннями, а з приводу того дешевого бетону, який ти замовляв на заливку фундаменту під лазню…

Автор — Oлександр Pайн.

Фото ілюстративне.

×

Натисніть вподобати